Не-просто піар

Раз уже мої руки й досі беруть розгон на статті до "візуалки", нехай візьмуться хоч би до дружнього піару.

Дуже точний і проникливий пост Олесі Островської-Лютої про виставку "21 Росія" в Пінчук Арт Центрі на її ЖЖ:

"прочитавши пост каті ботанової на сумно.ком, вирішила зрештою не мовчати :)власне кажучи, я вже кілька тижнів хочу написати коротенький пост про нові виставки в пац. найбільше про 21 росія. отже, збираю волю в кулак і дістаю буклет виставки - щоб нічого не забути.

перше і найяскравіше враження виставки: 21 росія прекрасно допасовується до телевізійної картинки росії, що існує в моїй голові. головне моє знання про росію складається з телебачення, преси і літератури. те, що я побачила в пац, ідеально відповідало такому внутрішньому враженню. у цій "квазі-національній квазі-репрезентації" ніщо не здивувало і не змінило великої картинки. поєднання безшабашності і безалаберності з багатсвом і агресією, нового капіталізу з нелюдським обличчям зі старим совком. трохи схоже на нас, але агресивніше і сміливіше. інколи дуже комерційно. це росія така, якою ми її знаємо. принаймні, якою її знаю я.

і скільки б ми не заперечували, що 21 росія - аж ніяк не національна репрезентація, доведеться глянути правді ввічі: будь-яка цілісна іноземна виставка (тобто, така, де участь беруть художники тільки з однієї країни) глядачем сприймається як національна репрезентація. з тією лише різницею, що один глядач бачитиме в ній тільки один з можливих варіантів, а інший - повірить, що це і є "істинне лице". до цього підштовхує і назва з подвійним дном: ніби-то йдеться тільки про 21 художника, але всі ми знаємо, що живемо в 21 столітті...

а позитивно здивувало інше - технічна якість всіх робіт. російське мистецтво стає з фінансових колін, щонайменше, ставало донедавна. тут не економлять на оренді відеокамери, монтажі, хорошому проекторі. нещодавно берлінська кураторка юле ройтер сказала в одній розмові: "різниця між мистецтвом зі східної і західної європи помітна одразу. через якість технічного виконання". так от, у російському мистецтві з виставки 21 росія немає нічого подібного. все якісно, все професійно, будь-яке екранне мерехтіння виправдане. боюся, нам би не вдалося нашукати в україні стільки професійно виконаних робіт для такої великої виставки.

вищесказане не стосується живопису. попсові картинки дубосарського і виноградова на мене завжди справляли враження мистецького непорозуміння. в одній залі з ними - чудові об"єкти анатолія осмоловського. теж дуже "російські", надто "російські". зброя і золото. зоре-подібні відблиски на стіні. що може бути прекрасніше? виставку ми дивилися разом з юлею вагановою, яка розповіла, що на останній документа ті ж об"єкти було виставлено настільки погано, що вони втратили весь свій шарм. так що, браво куратору саші соловйову. це йому справді вдалося.

не все, як на мене, вдалося у виборі робіт. я справді не розумію, навіщо саме в цій виставці робота "синіх носів" "маленькі чоловічки". для мене вона зайва. тим часом, "міліціонери, що цілуються (ера милосердя)" - чудова. зворушлива, антигероїчна, людяна, іронічна і кумедна. трохи як шахтарі савадова, але багато ніжніша.

найцікавішою виявилася документація перформансу елени ковиліної "вальс". тут використовуються і трохи романтизуються, а трохи "розвінчуються" старі радянські міфи про другу світову війну. я б сказала, еротика другої світової війни. образ сексуальної і фатальної фронтовички. простодушної і безапеляціної. той, що визначив певний сегмент світобачення цілого суспільства на десятки років. і, можливо, реставрується нині. в галереї танцює і п"є жінка. красива жінка у військовій формі. випиваючи чарку, розбиває її об підлогу і знову танцює, затягуючи в танець "непричастных" чоловіків. захопливе видовище.

панорамні кольорові друки "АЕС+Ф" апокаліптичні і жахливі. зачіпають за живе. бо в багатьох із нас десь глибоко в голові сидить прихований страх перед розвитком технологій, зміною навичок письма і читання, не кажучи вже про зміст тих інформаційних повідомлень, які нас і наших дітей постійно оточують. але про це вам комісія з моралі розкаже значно краще, ніж я.

отакі нотатки про виставку 21 росія. робіт було ще багато. але я розповідаю тільки про ті, які справді зачепили. принаймні, мене."